We’ve updated our Terms of Use to reflect our new entity name and address. You can review the changes here.
We’ve updated our Terms of Use. You can review the changes here.

Unknown

by IMAGEFFECT

/
  • Streaming + Download

    Purchasable with gift card

     

1.
Інтро 02:56
2.
Весняний букет Безсоромно голубиться у теплі твоїх рук. Ніжний силует Причаровує погляд мій, і вже не відірву. Той милий акцент... І безодня зрадливих очей твоїх – океан. Ти лиш пацієнт, Ти мій самообман. Навіщо тобі знати моє ім'я, Ти все ж таки, Сонце, скажи на милість? Облудливі речі шепоче змія, Знайомтеся, Лайзо, я – Генрі Хіггінс. Ти згадай, як ми Із тобою сміялися й бігали від грози, Та пройшли роки, І тепер в океані очей нема жодної сльози. Ширму із брехні Сильний вітер осінній без дозволу бережно зірвав. Я твій пацієнт Як же довго я спав.
3.
4.
Не мовчи... Я так сильно прошу, я благаю тебе тільки не мовчи. Холодно уночі. Самоти... Я страшенно боюсь і від неї так хочу кудись втікти. В зоряну далечінь. Спогадів, схованих під парасолею, Я й не знав, що може бути так солодко. Ти, ілюзіє моя, скажи, Чом так швидко залишаєш знов? І так боляче душа щемить, Мов пройняв незримий шов. Наполовину люстри глухе світло Ласкаво стіни пестить. Непомітно Міський гуляє по кімнаті вітер, Туди-сюди снує одноманітно. Наполовину радісно сьогодні... Вичавлює динамік щось японське, На половину виставлена гучність, І чай без тебе теж напівцейлонський. Ілюзіє моя, скажи, Чом так швидко залишаєш знов? І так боляче душа щемить, Мов пройняв незримий шов. Ти, ілюзіє моя, не йди, Збережи той дотик на вустах, І розвіють назавжди слова Мій нічний бентежний страх.
5.
Дарую іграшку тобі, нехай це буде новий друг. У неї очі голубі і навіть чути серця стук. Недовго зовсім буду я маріонеткою в руках, А потім можна викидать: відпрацювала іграшка. Ти думаєш, я не людина і хочеш зламать... Та де моя інструкція? Де моя інструкція? Скажи... Ти знаєш, де моя інструкція? Де моя інструкція? Мала кімната вся в ляльках, в ляльках увесь фотоальбом. Твоє життя – суцільна гра, немов любові й не було. Сьогодні ми поп'ємо чай, ми опускаєм очі вниз, А завтра – вже не модний хлам, і за столом вже новий принц. Та ні, я не лялька, ти просто у себе спитай... Та де моя інструкція? Де моя інструкція? Скажи... Ти знаєш, де моя інструкція? Де моя інструкція? Без жодних емоцій кладеш у коробку тісну, Так ріже в очах, я сьогодні навряд чи засну. Поліетилен заважає вдихнути, А твоя гординя не хоче збагнути, Що лишається невирішеним завдання, Риторичним стало запитання.
6.
Прощай 04:44
Колесами машин розбило перший сніг, І крихти почуттів склювало вороння. Фрагменти із казок усі я розгубив, І зжерти їх віддав самоті. Не хочеться тепер далі йти в заметіль. Вина... розламує мости, Сама... підпалюєш їх ти. Спини... потік безглуздих слів... Прощай... це все, що я хотів. У мене за вікном чорніє силует Засмучених дерев, і плаче вороння. Кричить шалено звір, скалічений в бою: То так душа ридає моя, Повільно поїдає її полум'я. Вина... розламує мости, Сама... підпалюєш їх ти. Спини... потік безглуздих слів... Прощай... це все, що я хотів. Одна... стіна розділить нас, До сліз... втомились від образ. Достатньо непотрібних слів... Прощай... це все, що я хотів.
7.
Ти... ховаєшся у віршах, Хоч... плачеш крізь них напоказ. Крізь... кулісу з облуплених фраз ...Визираєш в самотній партер. Вже не бачиш там глядачів: Всім набридло кіно, Що крутив так невпинно й давно, Аж... мозолі на пальцях натер. Ти німий... Хоч кричиш з усіх сил. Без надій... Але так досхочу. Холодно... Під благеньким плащем, Тільки осінь пророчить дощу. Подивися вгору І втамуй свій супротив Краплями довкола Він Проймає Тебе усього. Ти розправиш плечі І протреш свої очі. Це останній шанс: Пий дощу, Полюби його! Та глибоко у своїх віршах.
8.
Мона 04:21
9.
На потомлених губах причаївся ніжний сон, М'ята постіль сповива одинокий силует. Заховався день давно, тихо-тихо за вікном, Я зігрію потайки цей тривожний подих твій теплом. Ти мовчиш так солодко, а мені так боязко Сколихнути спокій твій німий. З-поміж тисячі облич хоч на мить мене поклич В колискову з неповторних мрій. І про що Цей твій сон Я нікому не скажу. Ледь помітний біг повік на збентежених очах... Я не спатиму аби відігнати цей примарний страх.
10.
Ноутбук відкриваю, і клікає мишка, На сторінку твою я заходжу поспішно, Непокірная муза ти, відьма вродлива, Чому ж ти настільки красива?.. Та тільки В Мережі!.. пройшовся лікувальний пензель, Кілограм тоналки, професійна ретуш. Вже на цій світлині не впізнати людину, Дивиться з аватарки фотошопівський фетиш. Забивається трафік і забута реальність, Заливається фотка у твою віртуальність. Ти раба Інстаграму у полоні ілюзій, Нехай заздрісно дивляться друзі. Та тільки В Мережі!.. пройшовся лікувальний пензель, Кілограм тоналки, професійна ретуш. Вже на цій світлині не впізнати людину, Дивиться з аватарки фотошопівський фетиш. В Мережі!.. накладено мільйони фільтрів, Колірний баланс і варіацій кілька. І не хочеться нічого дурного сказати, Та реальний образ твій не дає мені спати.
11.
12.
П'яний серпень розхлюпався На сторінках блокнота. Тонкий запах парфумів, Біліє сонце, спекотно. Неможливо сховатися Від невидимих пострілів, Свою спрагу тамую Тобою вкотре я, вкотре я. Вже здалеку впізнаю Легкі шорти і блузу. Твій невгамовний характер Тримає в напрузі. З тобою легко не зчутись, Вже надворі світає, І я не знаю, що завтра, Я видиха-видихаю... Під автострадами І переходами У навіжених думках, Втрачали голову ми. Під автострадами і переходами Втрачали голову ми. На ряду попереднім Вмостились втомлені ноги. Коли ці губи так близько – До біса перестороги. В старім кінотеатрі, Під ніжну колискову Шалену «Ніч у Парижі» Будем згадувать знову.
13.
Вона так мріє зробити тату, Метелик на попі, дізнався заочно. Та за абсурдну ідею таку Всі коси тобі повириваю я точно. Живеш лише сьогоднішнім ти днем, Ну, що ж, мала, дограєшся з вогнем. Уоооо-оуо Моя маленька Лісбет На-на-на-ней Маленька Лісбет Вона так мріє про пірсинг в пупку, Щоб стадо мачо збігалось на блискіт. Та як побачу, клянуся тобі: Зубами його вирву я особисто. І "секс на пляжі" бовтає бармен, Ну, все, мала, догралася з вогнем.
14.
15.
Старенький корабель пливе серед пустель Образ і самоти, виснажливих ідей, Що сочаться із вуст зомбованих людей, Які шукають рай в обіймах у столиць. А шторму дикий рев пронизує серця, Зриває стяг вітрил і ставить на місця Інакодумців тих, що йдуть упоперек, Малюючи оскал поверху справжніх лиць. У морі утрачених мрій, у лоні розбитих надій, Мій човен, продовжуй, пливи вперед у нове майбуття. А втома пронизує сни, я так зачекався весни, Де сонця проміння горить, де я повернусь до життя. Безмовний ідеал одвічної краси, Напруживши борти, мій корабель, неси. Пливи через роки і веретена скал, Я хочу, щоб ти стер мальований оскал. У морі утрачених мрій, у лоні розбитих надій, Мій човен, продовжуй, пливи вперед у нове майбуття. А втома пронизує сни, я так зачекався весни, Де сонця проміння горить, де я повернусь до життя. Повернусь до життя... Повернусь до життя... Поверни, поверни мене до життя, Поверни, поверни мене до життя, У далеке, омріяне майбуття, Поверни, поверни мене до життя. У морі утрачених мрій, у лоні розбитих надій, Мій човен, продовжуй, пливи вперед у нове майбуття. А втома пронизує сни, я так зачекався весни, Де сонця проміння горить, де я повернусь до життя. Повернусь до життя... Повернусь до життя... Повернусь до життя...

credits

released February 27, 2017

license

all rights reserved

tags

about

IMAGEFFECT Kiev, Ukraine

contact / help

Contact IMAGEFFECT

Streaming and
Download help

Report this album or account

If you like IMAGEFFECT, you may also like: