1. |
Інтро
02:56
|
|||
2. |
Пігмаліон
04:42
|
|||
Весняний букет
Безсоромно голубиться у теплі твоїх рук.
Ніжний силует
Причаровує погляд мій, і вже не відірву.
Той милий акцент...
І безодня зрадливих очей твоїх – океан.
Ти лиш пацієнт,
Ти мій самообман.
Навіщо тобі знати моє ім'я,
Ти все ж таки, Сонце, скажи на милість?
Облудливі речі шепоче змія,
Знайомтеся, Лайзо, я – Генрі Хіггінс.
Ти згадай, як ми
Із тобою сміялися й бігали від грози,
Та пройшли роки,
І тепер в океані очей нема жодної сльози.
Ширму із брехні
Сильний вітер осінній без дозволу бережно зірвав.
Я твій пацієнт
Як же довго я спав.
|
||||
3. |
||||
4. |
Не мовчи
04:11
|
|||
Не мовчи...
Я так сильно прошу, я благаю тебе тільки не мовчи.
Холодно уночі.
Самоти...
Я страшенно боюсь і від неї так хочу кудись втікти.
В зоряну далечінь.
Спогадів, схованих під парасолею,
Я й не знав, що може бути так солодко.
Ти, ілюзіє моя, скажи,
Чом так швидко залишаєш знов?
І так боляче душа щемить,
Мов пройняв незримий шов.
Наполовину люстри глухе світло
Ласкаво стіни пестить. Непомітно
Міський гуляє по кімнаті вітер,
Туди-сюди снує одноманітно.
Наполовину радісно сьогодні...
Вичавлює динамік щось японське,
На половину виставлена гучність,
І чай без тебе теж напівцейлонський.
Ілюзіє моя, скажи,
Чом так швидко залишаєш знов?
І так боляче душа щемить,
Мов пройняв незримий шов.
Ти, ілюзіє моя, не йди,
Збережи той дотик на вустах,
І розвіють назавжди слова
Мій нічний бентежний страх.
|
||||
5. |
||||
Дарую іграшку тобі, нехай це буде новий друг.
У неї очі голубі і навіть чути серця стук.
Недовго зовсім буду я маріонеткою в руках,
А потім можна викидать: відпрацювала іграшка.
Ти думаєш, я не людина і хочеш зламать...
Та де моя інструкція?
Де моя інструкція? Скажи...
Ти знаєш, де моя інструкція?
Де моя інструкція?
Мала кімната вся в ляльках, в ляльках увесь фотоальбом.
Твоє життя – суцільна гра, немов любові й не було.
Сьогодні ми поп'ємо чай, ми опускаєм очі вниз,
А завтра – вже не модний хлам, і за столом вже новий принц.
Та ні, я не лялька, ти просто у себе спитай...
Та де моя інструкція?
Де моя інструкція? Скажи...
Ти знаєш, де моя інструкція?
Де моя інструкція?
Без жодних емоцій кладеш у коробку тісну,
Так ріже в очах, я сьогодні навряд чи засну.
Поліетилен заважає вдихнути,
А твоя гординя не хоче збагнути,
Що лишається невирішеним завдання,
Риторичним стало запитання.
|
||||
6. |
Прощай
04:44
|
|||
Колесами машин розбило перший сніг,
І крихти почуттів склювало вороння.
Фрагменти із казок усі я розгубив,
І зжерти їх віддав самоті.
Не хочеться тепер далі йти в заметіль.
Вина... розламує мости,
Сама... підпалюєш їх ти.
Спини... потік безглуздих слів...
Прощай... це все, що я хотів.
У мене за вікном чорніє силует
Засмучених дерев, і плаче вороння.
Кричить шалено звір, скалічений в бою:
То так душа ридає моя,
Повільно поїдає її полум'я.
Вина... розламує мости,
Сама... підпалюєш їх ти.
Спини... потік безглуздих слів...
Прощай... це все, що я хотів.
Одна... стіна розділить нас,
До сліз... втомились від образ.
Достатньо непотрібних слів...
Прощай... це все, що я хотів.
|
||||
7. |
Осінь пророчить дощу
03:51
|
|||
Ти... ховаєшся у віршах,
Хоч... плачеш крізь них напоказ.
Крізь... кулісу з облуплених фраз
...Визираєш в самотній партер.
Вже не бачиш там глядачів:
Всім набридло кіно,
Що крутив так невпинно й давно,
Аж... мозолі на пальцях натер.
Ти німий...
Хоч кричиш з усіх сил.
Без надій...
Але так досхочу.
Холодно...
Під благеньким плащем,
Тільки осінь пророчить дощу.
Подивися вгору
І втамуй свій супротив
Краплями довкола
Він
Проймає
Тебе усього.
Ти розправиш плечі
І протреш свої очі.
Це останній шанс:
Пий дощу,
Полюби його!
Та глибоко у своїх віршах.
|
||||
8. |
Мона
04:21
|
|||
9. |
Нікому не скажу
04:02
|
|||
На потомлених губах причаївся ніжний сон,
М'ята постіль сповива одинокий силует.
Заховався день давно, тихо-тихо за вікном,
Я зігрію потайки цей тривожний подих твій теплом.
Ти мовчиш так солодко, а мені так боязко
Сколихнути спокій твій німий.
З-поміж тисячі облич хоч на мить мене поклич
В колискову з неповторних мрій.
І про що
Цей твій сон
Я нікому не скажу.
Ледь помітний біг повік на збентежених очах...
Я не спатиму аби відігнати цей примарний страх.
|
||||
10. |
В мережі
03:40
|
|||
Ноутбук відкриваю, і клікає мишка,
На сторінку твою я заходжу поспішно,
Непокірная муза ти, відьма вродлива,
Чому ж ти настільки красива?..
Та тільки
В Мережі!.. пройшовся лікувальний пензель,
Кілограм тоналки, професійна ретуш.
Вже на цій світлині не впізнати людину,
Дивиться з аватарки фотошопівський фетиш.
Забивається трафік і забута реальність,
Заливається фотка у твою віртуальність.
Ти раба Інстаграму у полоні ілюзій,
Нехай заздрісно дивляться друзі.
Та тільки
В Мережі!.. пройшовся лікувальний пензель,
Кілограм тоналки, професійна ретуш.
Вже на цій світлині не впізнати людину,
Дивиться з аватарки фотошопівський фетиш.
В Мережі!.. накладено мільйони фільтрів,
Колірний баланс і варіацій кілька.
І не хочеться нічого дурного сказати,
Та реальний образ твій не дає мені спати.
|
||||
11. |
Поліна (Бумбокс cover)
04:04
|
|||
12. |
Серпень
03:28
|
|||
П'яний серпень розхлюпався
На сторінках блокнота.
Тонкий запах парфумів,
Біліє сонце, спекотно.
Неможливо сховатися
Від невидимих пострілів,
Свою спрагу тамую
Тобою вкотре я, вкотре я.
Вже здалеку впізнаю
Легкі шорти і блузу.
Твій невгамовний характер
Тримає в напрузі.
З тобою легко не зчутись,
Вже надворі світає,
І я не знаю, що завтра,
Я видиха-видихаю...
Під автострадами
І переходами
У навіжених думках,
Втрачали голову ми.
Під автострадами і переходами
Втрачали голову ми.
На ряду попереднім
Вмостились втомлені ноги.
Коли ці губи так близько –
До біса перестороги.
В старім кінотеатрі,
Під ніжну колискову
Шалену «Ніч у Парижі»
Будем згадувать знову.
|
||||
13. |
Маленька Лісбет
03:35
|
|||
Вона так мріє зробити тату,
Метелик на попі, дізнався заочно.
Та за абсурдну ідею таку
Всі коси тобі повириваю я точно.
Живеш лише сьогоднішнім ти днем,
Ну, що ж, мала, дограєшся з вогнем.
Уоооо-оуо
Моя маленька Лісбет
На-на-на-ней
Маленька Лісбет
Вона так мріє про пірсинг в пупку,
Щоб стадо мачо збігалось на блискіт.
Та як побачу, клянуся тобі:
Зубами його вирву я особисто.
І "секс на пляжі" бовтає бармен,
Ну, все, мала, догралася з вогнем.
|
||||
14. |
Не простил (Lumen cover)
04:38
|
|||
15. |
||||
Старенький корабель пливе серед пустель
Образ і самоти, виснажливих ідей,
Що сочаться із вуст зомбованих людей,
Які шукають рай в обіймах у столиць.
А шторму дикий рев пронизує серця,
Зриває стяг вітрил і ставить на місця
Інакодумців тих, що йдуть упоперек,
Малюючи оскал поверху справжніх лиць.
У морі утрачених мрій, у лоні розбитих надій,
Мій човен, продовжуй, пливи вперед у нове майбуття.
А втома пронизує сни, я так зачекався весни,
Де сонця проміння горить, де я повернусь до життя.
Безмовний ідеал одвічної краси,
Напруживши борти, мій корабель, неси.
Пливи через роки і веретена скал,
Я хочу, щоб ти стер мальований оскал.
У морі утрачених мрій, у лоні розбитих надій,
Мій човен, продовжуй, пливи вперед у нове майбуття.
А втома пронизує сни, я так зачекався весни,
Де сонця проміння горить, де я повернусь до життя.
Повернусь до життя...
Повернусь до життя...
Поверни, поверни мене до життя,
Поверни, поверни мене до життя,
У далеке, омріяне майбуття,
Поверни, поверни мене до життя.
У морі утрачених мрій, у лоні розбитих надій,
Мій човен, продовжуй, пливи вперед у нове майбуття.
А втома пронизує сни, я так зачекався весни,
Де сонця проміння горить, де я повернусь до життя.
Повернусь до життя...
Повернусь до життя...
Повернусь до життя...
|
Streaming and Download help
If you like IMAGEFFECT, you may also like:
Bandcamp Daily your guide to the world of Bandcamp